Перейти до Переліку розділів сторінки

Інформація для всіх, у кого болить душа за Україну

Час каятись народу за всіх президентів республіки Україна. Інна Плотнікова 25 квітня, 2022 р. ГО "Самоврядна громада" 24 квітня у військовому стані Україна відзначили День Воскресіння Сина Божого – Іісуса Христа – Господа. Чекали дива на перемогу або мир. Не отримали дива. Чому? Відомо. Не виконали те, що вимагає Бог перед всім людством – каяття. По милості набути спасіння та мир не виходить. Тож проходимо свій шлях в цьому світі і вчимось пізнавати та слідувати за Богом. В 2017 році звертались до П. Порошенка покаятись перед Богом та власним народом. Не зрозумів, а чи просто проігнорував. Просимо перейти на статтю, яка була створена як звернення до П. Порошенка в 2017 році. Вважаємо її важливою і актуальною і досі. https://vyhid-e.org.ua/?p=4183 Тож розраховуємо, що В.Зеленський виявиться більш далекоглядним. Великі амбіції – великі дії – великий результат. Ми всі його прагнемо. Тож до покаяння, нація! Боже, дякуємо тобі за твого Сина, що послав нам в порятунок і в спасіння від скорбот і зла цього світу. Ми дякуємо за Сина Твого Боже, що пролив святу і чисту кров за нас. Боже милосердний, помилуй нас і прости наші численні гріхи! Боже милосердний, помилуй і прости гріхи нашого народу! Боже милосердний, дай покаяння всьому нашому народу! Боже милосердний, прости нашу ненормовану лексику, п’янство, оману і брехню, сварки, прелюбодіяння, блуд, порнографію, жадність, грошолюбство, вбивства, лицемірство, крадіжки, корупцію та інші гріхи! Ми щиро каємося в своїх гріхах і гріхах нашого народу! Боже, хай прийде твоя святість і чистота в наші серця і серця нашого народу! Боже, хай Твоя Істина змінить наше життя і життя нашого народу! Нехай Твоя праведність поселиться в наших серцях і серцях наших людей! Ісус, будь нашим Господом і Царем! Ми схиляємо перед Твоїм Лицем наші коліна і дякуємо, що Ти нас чуєш і даєш нам Свою святість і праведність! Ми дякуємо Тобі за Кров Господа Ісуса, яка змиває всі наші гріхи, гріхи нашого народу і робить нас праведними за життя! Дякуємо Тобі, що тепер ми можемо жити новим життям в Господі нашім Ісусі Христі! Амінь! Щодо України, країни нашої, то, Боже Святий і давший нам все для заможного життя кожної людини, на Твоїй святій і багатій землі, прими покаяння щире. Пробач нас, що ми не оцінили Твій дар на плодючу землю, на надра для народу нашого, що оселився на Твоїх просторах від Карпат до Дону, від Полісся до берегів морів Чорного та Азовського. Прости Господи, що не скористались своїми правами власника, якими наділив Ти нас через Основний Закон, що був прийнятий в Україні по Твоїй милості і благодаті. Прости нас, Боже милосердний та люблячий, що обов’язки, дані в порятунок, нами були проігноровані і владу свою ми не пильнували і не контролювали як слід і від того вона всі часи зраджувала тих, хто обирав її з надією, не піклувалась про життя його, здоров’я і безпеку. Пробач, Боже праведний і справедливий, що захист землі своєї від ворогів життя ми не пильнували, а продавали і купували землю неоформлену на гаранта її збереження – український народ – громадян всіх національностей, проживаючих на її території, і від того прийшла війна, яка є нам жорстоким уроком за провини наші. Лише ти, Боже можеш зупинити її смертоносну і перетворити зло в Добро для всіх. Ти можеш через покаяння народів сотворити чудо на примирення, зупинити кровопролиття і жертви, а якщо Твоя воля буде на те, щоб силою воїнства України знищити джерело зла на землі – Росію невблаганну на порятунок людей, то наділи, Боже наш всемогутній, силою і зброєю і дай стільки її, щоб вони були гарантією безпеки не лише України, а і Європи, всього Світу. Веди і наставляй нас на мир і працю для майбутнього України. А ще особливо ми просимо Тебе, Боже, врятуй життя тих, хто того потребує і хто простирає до тебе свої молитви і прохання. Ми будемо схилятись до Твоїх настанов і заповідей. Молились і просили від щирого серця во ім’я Ісуса Христа, Сина Божого. Амінь. Молюсь і каюсь за народ, але цього не достатньо. Приєднуйтесь. Разом сила і Слава Україні!

Автор – Микола Сенченко директор Книжкової палати України, професор Що чекає людство? 16.03.2020 На це запитання свого часу жорстко й цинічно відповів Жак Атталі — відомий фінансист, політичний діяч світового масштабу, член ради Більдерберзького клубу, засновник і перший голова Європейського банку реконструкції та розвитку, головний радник колишнього президента Франції Ф. Міттерана: “Наступного тисячоліття долю людства визначатиме нове покоління переможців і переможених. Новий світолад не стане безтурботною та гармонійною утопією. Навпаки, конфлікт, найімовірніше, спалахне саме після завершення “холодної війни”. Нерівність розколе новий світ, немов Берлінський мур, що колись роз’єднав Захід і Схід… За нового світового порядку навіть у привілейованих націях далеко не всі одержать рівну частку від розподілу багатств планети. Більшість людей, які проживають на заможнішій Півночі, охопленій шаленим потоком інформації та розвагами, перетвориться на покірних зубожілих “пішаків”, яким належить бути безпорадними свідками всемогут¬ності й свавілля багатої меншості та відчувати лише чорну заздрість. (Чи це не про нас?) Прості люди з шанобливим страхом та обуренням спостерігатимуть, як, немов на дріжджах, зростають хмарочоси влади та бовваніють над їхніми головами, залишаючись недосяжними… Народні маси з периферії, позбавлені будь-якої надії, в болісному відчаї споглядатимуть яскраву картину процвітання та багатства. В марній спробі перейти, за висловом Е. Тоффлера, від сповільненого до прискореного світу, вони скнітимуть, неначе живі мерці… Багаті зони безтурботно межуватимуть із величезними регіонами жебраків… (Чи не це спостерігаємо навколо Києва?)

© Сенченко М.,2019

Масова міграція до розвинутих держав з Африки, посилена потоками європейців зі Сходу, призведе до зведення нового Берлінського муру, аби зупинити біженців, котрі шукатимуть прихистку в центрах успішної Півночі… І Тихоокеанська, і Європейська сфери закриють кордони перед іммігрантами, які відмовлятимуться повертатися у свої занурені в морок невігластва та злиднів землі після проведеного “в гостях” тривалого трудового терміну. Ніколи ще світ не перебував в такому полоні законів, продиктованих грошима. Влада капіталу стане всеосяжною від Сант-Яго до Пекіна, від Йоган­несбурга до Москви… Люди скрізь приноситимуть жертви слугам Мамони… Виникне щось подібне до божевілля номадів. Межа між культурою і варвар­ством, між життям і смертю зникне… Для глобаль­ного служіння будуть потрібні такі політичні лідери, які матимуть достатньо мужності, щоб відмо­ви­тися від традиційних понять про національний суве­ренітет. Очікуваним є розвал окремих націй… Жереб кинуто, отже, тепер варто, не зупиняючись, продов­жувати гру… Її ставки надто високі, адже йдеться про глобальне політичне та економічне панування. У новому світовому порядку будуть і переможені, і переможці. Невдахи, звісно, перева­жа­тимуть і щосили намагатимуться здобу­ти шанс на гідне життя, хоча зрештою опиняться на пери­ферії, задихаючись від отруєної атмосфери, потер­паючи від злиднів, хвороб і тотальної бай­дужості. Усі жахи XX століття зблякнуть у порів­нянні з такою картиною” [1]. (Чи хочемо ми цього?) Німецько-французький учений, лауреат Нобелів­ської премії Альберт Швейцер у відомій книзі “Культура та етика” зауважував: “Ми живемо в умовах занепаду культури. <…> Ми зійшли з уторованого шляху розвитку культури, оскільки нам не властиво замислюватися над долею того, що називають культурою. <…> Для всіх очевидно, що відбувається стрімке самознищення культури”. Учений зазначає, що без кровопролиття й боротьби культура поступово занепадає. Як і чому вичерпалася культуротворча енергія народів? Ви­значальним чинником є слабкість філософії. Ніхто не спромігся зміцнити храм нашого духовного життя. Ніхто не перевірив, наскільки гуманні ідеї, що стають рушійними силами. Сучасна людина, ставши жерт­вою перенапруження, дедалі сильніше відчуває по­требу в зовнішній ізоляції… Зосередженості, що вкрай необхідна для роботи над собою, для вдумливого читання, для серйозних розмов, досягти надзвичайно важко. Лінощі, самоза­ко­ханість, розваги й бажання уникнути проблем стають основою сучасного життя. Не пізнання та розвитку шукає людина, а розваг і насолоди. Ми вступили в нове Середньовіччя. Свободу думки вилучено з ужитку, мільйони індивідів із власної волі відмовляються від права на мислення. Позбавитися від нинішнього Середньовіччя буде значно важче, ніж від колишнього. Нині йдеться про те, щоб спонукати мільйони людей скинути із себе власноруч напнуте ярмо духовної залежності… Пропаганда остаточно замінила правду, а духовне життя повністю дезорганізоване. Пригнічена більшість громадян наших безкультурних культурних дер­жав дедалі менше вдається до роздумів. Деморалізація особистості суспільством стрімко набирає обертів… Невідворотна правда того, що в міру історич­ного поступу людства й розвитку економічного життя можливості процвітання культури не розширюються, а звужуються, залишилася неусвідом­леною… На­скільки тісно пов’язані між собою народи, свідчить той факт, що всі вони разом приречені на однакову звироднілість. Маніпуляція легко досягає мети тоді, коли її об’єкти не усвідомлюють цілеспрямованого впливу, бо інакше вони чинили б опір, змушуючи скеровувати їх силоміць. Проте правити “коліщатками”, що вільно обертаються, значно легше, й маніпуляція є ефектив­нішим інструментом влади, аніж примус. Аби будь-який вплив став результативним, слід розпочинати зі свідомості людини — своєрідного центру управління, де ухвалюються рішення: що засвоювати, чим цікавитися, на що знаходити час. Саме довжина хвилі (частота коливань) свідомості визначає дії, котрі індивіди або здійснюють (нібито з власної волі), або ігнорують. І тому маніпулятори, нав’язуючи певні образи й стереотипи мислення, намагаються програмувати свідомість так, аби спряму­вати людську енергію (віру, інтереси, час) на потрібні їм цілі та проєкти. Щоб протистояти ідеологічному впливові, маємо пам’ятати та шанувати власну історію, православну віру й традиції. “У кожного народу є історія й історії, що становлять основу великих релігій, — найтриваліші та найфундаментальніші, — зазначав колишній директор бібліотеки Конгресу США Джеймс Біллінґтон. — Біблійна історія — це фундамент американської культури. Першою книгою, виданою в американських колоніях Англії, була римована версія “Книги псалмів”, які регулярно співають на пуританських богослужіннях. Наш перший президент зазначав у двох своїх прощальних посланнях, — континентальній армії, а згодом і нації, — що система нашого типу не виживе, якщо народ зневажатиме моральні засади, а моральність, зі свого боку, загине без релігії. Плюралізм, який в Америці історично набув форми множинності переконань, наша еліта часто підміняє монізмом байдужості. Нації, яка втратила джерело молитви й надії, вбудоване в її основу, важко усвідомити (а вчинити відповідальні дії й поготів) важливість відродження та зростання ролі релігії в ісламському світі, світі індуїзму, навіть у світі східного християнства. Якщо ми не в змозі дослухатися до іншого народу, коли він шепоче молитви у своїх храмах, може статися так, що ми почуємо його бойові крики…”[2]. Маніпулювати людьми доволі просто, якщо вони не усвідомлюють свого духовного єства й ментальної природи. Духовний потенціал людини — сприйняття світу, пам’ять, управління астральними енергіями тощо — насправді значно вищий, аніж сьогодні вважає більшість із нас. Як свідчать езотеричні джерела, первісні люди свідомо використовували надприродні здібності й діставали доступ до вищих вимірів. Духовні сили, вплив на матерію та надчуттєве сприйняття були для них такою самою нормою життя, якими для нас є електрика, телебачення й комп’ютер. Проте людство втратило ці знання, більше того, “добре поінформований” сучасний індивід просто не вірить в існування вищих сил і паранормальні здібності. Зазвичай це пояснюють впливом “традиційних” наук і релігій, що завзято заперечують такі переконання чи вважають їх від “лукавого”. Попри зовнішню протилежність у поглядах, ті й інші поділяють схожі догматичні та антидуховні позиції. Зміна ідеологічного курсу на економічний призведе Україну до розпаду на дрібні держави. Ці процеси насамперед уразять найслабших людей, тобто тих, хто сьогодні впевнений, що все це політика, котра його не торкається. Варто дослухатися думки Л. Тихомирова, який стверджує: державні принципи будь-якого народу тісно пов’язані з його національною самосвідомістю й уявленнями про мету існування. З цього випливає, що суспільство, підкоряючись одним законам, гине, підкоряючись іншим — зміцнюється. В одному випадку моральність сприймається як марновірство, відірвані від реальності дурощі, в іншому — стає наріжним каменем системи цінностей. Щаслива доля України також залежить від того, яке місце ми відводитимемо моральності й релігії, чим вони стануть — архаїкою, до якої призвело марновірство, чи наріжним каменем усієї соціальної конструкції. [2]Биллингтон Дж. Гуманитарные последствия информационной революции // Проблемы выбора / [редкол.: Тимофеев Т. Т. (отв. ред.) и др.]. Москва : ИНФРА -М: Весь мир, 2001. -С.119—128.

Лист Голови профспілки працівників НАН України Президенту України Лист в форматі PDF

Перейти до Переліку розділів сторінки

Лист Ганни Гладун, 3.01.2023. "Напередодні цього великого свята Різдва Христового, хочу ще раз подякувати Богові і видатному вченому - винахідникові, нашому рятівникові, патріоту своєї нації Анатолію Івановичу Потопальському, за прожитий ще один рік. Хочу знову подякувати за Вашу невтомну багаторічну працю на благо спасіння безнадійно хворих людей. Більше, як півстоліття, винайдені Вами препарати Амітозин і ізатізон, свічки на основі ізатізону, фіточаї, кавбузол, кавбусорб із насіння кавбуза врятували тисячі людей. Хочу висловити Вам і всій Вашій команді велику подяку за чудо-ягоду кавбуз, за кровотворну і цукрову кукурудзу, банановидну квасолю, огірки, помідори, які радували своїм урожаєм. Окремо хочу подякувати Анатолію Івановичу за насіння пшениці - пашниці та ячменю, які вродили на славу. Щиро дякую Анатолій Іванович, низький Вам уклін, хай маленький Ісусик дарує Вам міцного здоров'я, успіхів у Вашій роботі, мирного неба, Божої Вам опіки на многії літа. З новим роком і Різдвом Христовим!" Ганна Гладун, 3.01.2023. Наводимо переписку А.І. Потопальського з однокурсником Станіславом Венгловським та колишнім співробітником і учнем Пилипом Онищуком (надруковано у журналі "Педагогіка толерантності N 3-4, 2013. -С.79-84) From: Станислав Венгловский To: potopalsky Sent: Thursday, June 27, 2013 3:56 PM Анатолий Иванович! Наверняка тебе еще помнится далекий 1952 год. Ты сидишь у окна, в самой большой аудитории Житомирского медицинского училища. Она называется анатомической, под номером 2. Рядом с тобою - Витька Павловский. Впереди, за столом, теснятся Галя Маковей и Аня Полторачко, позади, за третьим столом - Люда Рыбалко, Галя Шомко. И тут открывается дверь, и входит такой же, как ты, неофит медицины, смотрит на стены, на которых красуются анатомические таблицы и направляется прямо к твоему столу, садится, благо - место пустует. Этим человеком был я... Вскоре появляется и наш классный руководитель - Розалия Николаевна Бялик. Она читает список всей нашей группы: Аввакумов, Барановский, Белошицкий, Венгловский... Венгловским был я. Первым уроком у нас было занятие по анатомии. Бетти Моисеевна, которой понравилось наше прилежание к анатомии, называла нас даже "генералами" от анатомии. Правда, она ошиблась: генералом стал только ты. Удостоиться быть названным в числе 500 знаменитых медиков - это много значит. Хотелось бы знать, как сложились судьбы наших прочих однокашников. Лично я встречал очень немногих... С наилучшими пожеланиями дальнейших успехов в твоей работе - твой давнишний знакомец Станислав Венгловский. From: potopalsky To: Станислав Венгловский Sent: Friday, August 16, 2013 11:15 AM Дорогий друже! Щиро вдячний за звістку про своє життя, але інформація мізерна. А Бог тобі дав геніальні здібності і пам’ять, так що прошу ще раз їх інформаційно підтвердити. Я думав, що ти обов’язково будеш великим художником, а став Великою людиною в історії нашого училища і талановитим прозаїком. Правда, те що ми знайшли в Інтернеті – мізер. Незважаючи на тривале перебування за межами України, ти зберіг чистоту мови і невичерпний патріотизм. Молодець! Маю надію прочитати написані твори, анотація яких є в Інтернеті. Де ти зараз, над чим працюєш і як ми можемо об’єднати зусилля по оздоровленню нації? Вітання всім нашим, кого побачиш. Тримаймося! Анатолій From: Станислав Венгловский To: potopalsky Sent: Friday, December 27, 2013 7:24 PM Добрий день, Анатолiй! Знаю, ти дуже гуманна людина, але… Надто посереднiй вийшов з мене письменник. Перефразовуючи вислiв Шевченка, можна сказати: якi з нас люди! Тепер дещо про себе. Iще знаходячись в армiї, опублiкував я кiлька оповiдань в окружнiй газетi. Але в Ленiнград поїхав з метою поступити саме в iнститут Рєпiна. Та ба… Пiдготовки мав обмаль. Там такi були хлопцi, котрi рiк у рiк поступали... До того ж – приймали всього кiлькох чоловiк. Правда, однополчанин мiй, Борис Запорожець, домiгся все ж таки поступити, хоч потратив кiлька рокiв лише на вступ. Зате став вiдомим художником. Починав я все-таки з української лiтератури. Лауреат сталiнських премiй, знайомий нам з тобою I. Рябокляч, прочитавши рукопис мого роману, захоплено написав: «Українська лiтература може себе поздоровити: прийшов новий талантовитий автор!» Все це творилось у видавництвi «Радянський письменник». В романi описувалась Вiтчизняна вiйна. Але редактор (офiцер КГБ), приступивши до редагування, перелякався: як це так! I все припинив. Припинили також видання збiрки оповiдань в тому ж видавництвi, а в другому, «Молодi» – теж. Одним словом, пробивався я ледь-ледь. Вийшла невеличка збiрка оповiдань, окремою книгою з’явилась повiсть про Рєпiна, публiкувались оповiдання в журналах «Вiтчизна» (пiсля чого засiдав секретарiат Спiлки), в «Книжнику», в альманасi «Україна», в газетi «Лiтературна Україна» тощо. I все-таки я свого домiгся: мене стали вiдвiдувати видавцi, а книги почали ставити в плани видавництв. Але тут пропав Радянський Союз, i всi запланованi, навiть вiдредагованi, книги… Тодi я вступив до Спiлки петербурзьких письменникiв, хоч заяву подав iще при радянськiй владi. Мало що перемiнилося й тепер. В одному петербурзькому видавництвi мала вийти моя книга про Тараса Шевченка (з нагоди 200-лiття вiд дня народження). Iз верстки, котру менi встигли ще надiслати, видно: це булo б видання, варте пам’ятi великого Кобзаря. Одних лише iлюстрацiй приготували бiльше 300! Та хтось шепнув, що Шевченко – не та фiгура. А тут ще й Олесь Бузина таке написав («Вурдалак Шевченко»)… I видавництво, знайшовши нагоду, вiдмовилось взагалi його випускати… Вибачай, але моя писанина пiсля цього стала скидатись на скаргу. Скажу лиш одно: всiм авторам тепер не переливки... Твiй Станiслав Венгловський. From: Филипп Онищук To: ПОТОПАЛЬСКИЙ Sent: Thursday, August 08, 2013 5:27 PM ... Благодаря интернету, за тысячи километров я увидел и услышал своего Учителя! Хотя мысленно часто обращаюсь к Вам, дорогой АНАТОЛИЙ ИВАНОВИЧ, и благодарю судьбу, что позволила мне стать Вашим учеником... Сегодня я снова хочу ( не по " поводу" и знаменательных дат ) , а просто написать Вам несколько благодарных слов. Читая отзывы , вижу, как часто многие люди благодарят Вас за оказанную помощь. И я понимаю их, потому что за многие годы совместной работы ( еще в те далекие 80- е ) убедился, что в тех случаях, когда почти никто не мог помочь больному - доктор Потопальский возвращал к жизни почти обреченных. Я помню и знал этих людей , в моих глазах стоят очереди больных к дверям Вашего кабинета... Я вспоминаю наши беседы, Ваши рассказы , когда мы оставались допоздна в лаборатории ( у меня вечно не заканчивающиеся эксперименты , а Вы вечерами с удовольствием самостоятельно что-то колдовали с пробирками ).... Я помню, как во времена " зажима " наших исследований и расформирования лаборатории ( из 45 штатных сотрудников , Вам разрешили оставить только 4.... горжусь , что одним из них был я) - предлагал Вам обратиться в любое посольство и уехать всей лабораторией из такой неблагодарной страны ! К сожалению она и осталась такой... Признаюсь, что до фанатизма был уверен в правильности выбранного Вами научного направления. Только сейчас признаюсь Вам , что когда нас расформировали , я хотел на очередном заседании Ученого Совета во Львовском мединституте , выбежать на сцену, облить себя бензином и стать пылающим факелом протеста!!! Мне тогда казалось, что может что-то и смогу сделать в науке , но это будет гораздо весомее! Такое вот самопожертвование даст ей значительно больше, привлечет внимание общественности и возможно прекратятся бесконечные несправедливые придирки. Возможно я бы и сделал это, но меня сдержало то, что недавно родился мой сын и мне не хотелось оставить его без отца. Очень благодарен Вам за Ваше доброе отношение ко мне, за Ваши слова в адрес написанной диссертации...." вот теперь Вы пишете уже хорошо". А ведь я писал ее за тысячи километров от Вас, когда был направлен в научную командировку в Сухумский НИИ экспериментальной патологии и терапии АМН СССР на целых пять лет....И только короткие телефонные звонки , да мои ежемесячные научные отчеты. Насколько Вы верили своему сотруднику и как я ценил это! Даже сейчас, на протяжении стольких лет, я обдумываю результаты тех исследований и понимаю, насколько они были фундаментальны ! Но продолжить их помешала война в Абхазии, а потом убийственные для науки 90-е... Может быть мое такое трепетное отношение к Вам объясняется еще и тем, что долгие годы мне пришлось работать самостоятельно, вдали от Вас ( извините за шутливое сравнение- даже теща на расстоянии гораздо любимее) . Но конечно нет! Помню Ваш стиль руководства- ко всем сотрудникам обращаться на " Вы" и никогда в присутствии других не делать резких замечаний. Это мы очень ценили. Но вот прошло столько лет...Как благодарен я Вам за то , что Вы сделали для моего становления ( помню в период очередной несправедливой травли, я как раз подал на защиту свою кандидатскую, Вы мне сказали - на Вашу защиту я лучше не приеду, и этим помогу вам больше, потому что могут проголосовать не против диссертации, а против руководителя). Да, защита прошла успешно, более того, многие члены Совета говорили даже блестяще ( и это не на банкете, их тогда запретили). Как хотелось мне поделиться с Вами своими успехами, как хотелось просто поблагодарить Вас... Но в те времена, за тысячи километров, что я мог позволить кроме скромного спасибо и пакета сухумских мандарин. Помню, как принес Вам их в обеденный перерыв и как Вы при этом еще и накормили командировочного своими бутербродами " и грандиозными" Вашими чаями. В заключение просто подпишусь - благодарный Вам за все , один из Ваших учеников Филипп Онищук. From: potopalsky To: Онищук Филипп Sent: Tuesday, December 31, 2013 3:28 PM Щиро вітаю «пробудженого» часом і Божим Провидінням Пилипа Давидовича Онищука з берегів розбудженого нашим народом повноводного і незамерзлого у грудні Дніпра з переломним Новим 2014 роком і Різдвом Христовим! Маю надію, що уламки колись прославленої, а пізніше знеславленої недругами нашої Лабораторії як промінчики, що відбивають у Всесвіт сонячне примножене світло з розбитого дзеркала, засяють потужним потоком Світла від реалізації згаданих Вами у листі від 8 серпня 2013 р. наших численних наукових розробок на благо оздоровлення людей і сплюндрованого довкілля. Таким ліхтариками можете стати Ви у Росії, Юрко Пацковський у США, Михайло Зубко в Англії, Ела Крилова у Федеративній Німеччині і всі ми в Україні … Для цього треба мобілізуватись і на першому етапі провести ІІ міжнародний форум «ОСНОВИ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ЛЮДИНИ І ДОВКІЛЛЯ» (дивись сайт http://www.potopalsky.kiev.ua/ua/forum.html ), далі поетапно реалізувати все, що встигнемо самі і намітити напрямки діяльності наших наукових і родинних нащадків. Хотілось би мати від Вас об’єктивну інформацію про особливості Вашого патентування Нашого ізатізону в Росії, його тамтешнє виготовлення, умови реалізації і ефективність застосування. Додаю до листа одну з останніх публікацій про механізм природної смерті ракових клітин (апоптозу) під впливом амітозину, яка вплітається в різноплановий механізм дії препарату, над яким колись успішно працювали і Ви. Вітаю із значними успіхами на науковій ниві. Нових успіхів, здоров’я Вам і родині! З повагою, А.І. Потопальський

Перейти до Переліку розділів сторінки

Пам'яті Жанни Крученко

Пішла із Земного життя чудова високодуховна людина Жанна Крученко Крученко Жанна Олексіївна

Крученко Жанна Олексіївна – співробітниця Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту, відомий фахівець з питань вищої нервової діяльності, науковець, яка багато десятиліть плідно працювала в Інституті у відділі вищої нервової діяльності та у відділі Біофізики іонних каналів, досліджуючи складні процеси, що проходять в головному мозку. Її глибокі знання завжди були спрямовані на відкриття складних механізмів вищої нервової діяльності. Багаторічний співробітник Інституту, Жанна Олексіївна завжди допомагала у роботі порадами та рекомендаціями молодим науковцям. Завдяки її знанням, ерудиції та досвіду проводились надскладні унікальні експериментальні дослідження. Жанна Олексіївна вкладала в свою роботу всі фізичні і душевні сили, являючи собою приклад самовідданого служіння науці, найвищої працездатності і відповідальності, цілеспрямованості, чуйності і безкорисливості, небайдужого ставлення до будь-якої життєвої ситуації. Як однодумець Братської Оздоровчої Громади України БОГУ РАДІСТЬ і активний учасник оздоровчо-освітнього об'єднання Благодійного Оздоровчого Гурту Успіху Добродійників Амбітного Руху – БОГУ ДАР, співавтор колективної міжнародної монографії «Основи духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини і збереження довкілля. Український прорив в світову цивілізацію і науку» за результатами ІІІ-го міжнародного науково-практичного форуму, (Лондон 25 березня – 5 квітня 2018р., http://potopalsky.kiev.ua/docs/pdf/materiali-2018.pdf) вона сприяла популяризації нового наукового напрямку і оздоровчої системи доктора А.І. Потопальського Духовного і молекулярно-генетичного оздоровлення людини та збереження довкілля. Пішла із Земного життя чудова високодуховна людина Жанна Крученко. Ми втратили людину нової генерації з розширеною свідомістю. Наукові її публікації доступні науковцям, а остання світоглядна – доступна для ознайомлення на сторінках 110-113 в Матеріалах міжнародної конференції на нашому сайті: http://potopalsky.kiev.ua/docs/pdf/materiali-2018.pdf Перейти на сторінку, присвячену Жанні Крученко

Перейти до Переліку розділів сторінки